Літературне
читання, 4 клас
Контрольна робота
Прізвище ______________________________________________
Дата __________________________________________________
Прочитай текст
Світлячок
Щовечора світлячок своїм ліхтариком освітлював стежину, якою ходили мешканці лісу. Метелики, джмелі, павуки – усі раділи з появи світлячка з ліхтариком. А йому теж було приємно робити добро, дарувати комахам радість.
На тій стежині, котру осявав світлячок, лежав гострий камінь. А з віконечка своєї хатинки, що стояла під пеньком, неподалік від каменя, не зводячи очиць зі світлячко- вого ліхтарика, дивився маленький пустун –скакунець.
– От коли б той ліхтарик погас. Сміху було б! Дядько Джміль, повертаючись додому, зачепився б за гостробокий камінь та й мішок свій із дарунками загубив би. Мені б усе дісталось! А що, коли той ліхтарик погасити?
Він знайшов шматок гуми і змайстрував рогатку. Відчинивши віконце,
скакунець стрельнув прямісінько у ліхтарик світлячка, і той згас.
– Як же мені тепер бути? – засумував світлячок. – Незабаром до своїх осель повертатимуться лісові мешканці. Чи ж втраплять вони обійти той камінь?
А стрибунець причаївся біля віконця й спостерігає, що з того буде. Навкруги зробилось темно.
– Ой! – раптом чує світлячок чийсь голос.
– Правіше ідіть! – крикнув світлячок.
– Чому ліхтарик не горить? У такій пітьмі додому не доберуся…
Все те чує й стрибунець.
Світлячок вийшов на стежину і почав усіх попереджати про небезпеку.
– Світлячку, мене чекає мій малий скакунець. Він дуже боязкий, – сказала мати стрибунця. – То я навпрошки пройду. Швидше буде.
– Мамо! Я тобі назустріч вийшов, – гукнув скакунець, потерпаючи зі страху.
– Який же ти у мене розумник ростеш, – похвалила мати. – Пошукаймо мої окуляри. Вони десь біля гостробокого. Не інакше, якийсь бешкетник ліхтарика розбив... Того, хто робить зло іншому, ніхто не любить. Для того й сонечко не так яскраво світить.
– Мамо! – хотів щось сказати стрибунець, та передумав.
А мати продовжувала:
– Щоб тому, хто нашого ліхтарика розбив, на день народження подарунків не дарували.
– Мамочко! – вигукнув стрибунець . – Тримай мене. Мене злющий камінь за штанці вхопив!
Стрибунцеві здалося, що капосний камінь ворухнувся й ніби почав з нього глузувати.
– Мамочко! Він кепкує з мене!
– Кепкують з недобрих та злих. Ти ж у мене хороший... Чи не так?
Стрибунець не відповів. Він низенько опустив голову, закліпав очима, дістав з кишені рогатку й простяг її матері:
– Це я розбив нашого ліхтарика. Пробач мені, матусю.
– А хіба може бути щасливий той, хто чинить зло? - запитала мати.
Наступної ночі на пеньку знову стояв усміхнений світлячок і високо тримав крихітного ліхтарика. Він освітлював стежину, а скакунець чатував біля світлячка, щоб ліхтарик більше ніколи не згасав. За В. Мельником (380 слів)
Контрольна робота
Прізвище ______________________________________________
Дата __________________________________________________
Прочитай текст
Світлячок
Щовечора світлячок своїм ліхтариком освітлював стежину, якою ходили мешканці лісу. Метелики, джмелі, павуки – усі раділи з появи світлячка з ліхтариком. А йому теж було приємно робити добро, дарувати комахам радість.
На тій стежині, котру осявав світлячок, лежав гострий камінь. А з віконечка своєї хатинки, що стояла під пеньком, неподалік від каменя, не зводячи очиць зі світлячко- вого ліхтарика, дивився маленький пустун –скакунець.
– От коли б той ліхтарик погас. Сміху було б! Дядько Джміль, повертаючись додому, зачепився б за гостробокий камінь та й мішок свій із дарунками загубив би. Мені б усе дісталось! А що, коли той ліхтарик погасити?
Він знайшов шматок гуми і змайстрував рогатку. Відчинивши віконце,
скакунець стрельнув прямісінько у ліхтарик світлячка, і той згас.
– Як же мені тепер бути? – засумував світлячок. – Незабаром до своїх осель повертатимуться лісові мешканці. Чи ж втраплять вони обійти той камінь?
А стрибунець причаївся біля віконця й спостерігає, що з того буде. Навкруги зробилось темно.
– Ой! – раптом чує світлячок чийсь голос.
– Правіше ідіть! – крикнув світлячок.
– Чому ліхтарик не горить? У такій пітьмі додому не доберуся…
Все те чує й стрибунець.
Світлячок вийшов на стежину і почав усіх попереджати про небезпеку.
– Світлячку, мене чекає мій малий скакунець. Він дуже боязкий, – сказала мати стрибунця. – То я навпрошки пройду. Швидше буде.
– Мамо! Я тобі назустріч вийшов, – гукнув скакунець, потерпаючи зі страху.
– Який же ти у мене розумник ростеш, – похвалила мати. – Пошукаймо мої окуляри. Вони десь біля гостробокого. Не інакше, якийсь бешкетник ліхтарика розбив... Того, хто робить зло іншому, ніхто не любить. Для того й сонечко не так яскраво світить.
– Мамо! – хотів щось сказати стрибунець, та передумав.
А мати продовжувала:
– Щоб тому, хто нашого ліхтарика розбив, на день народження подарунків не дарували.
– Мамочко! – вигукнув стрибунець . – Тримай мене. Мене злющий камінь за штанці вхопив!
Стрибунцеві здалося, що капосний камінь ворухнувся й ніби почав з нього глузувати.
– Мамочко! Він кепкує з мене!
– Кепкують з недобрих та злих. Ти ж у мене хороший... Чи не так?
Стрибунець не відповів. Він низенько опустив голову, закліпав очима, дістав з кишені рогатку й простяг її матері:
– Це я розбив нашого ліхтарика. Пробач мені, матусю.
– А хіба може бути щасливий той, хто чинить зло? - запитала мати.
Наступної ночі на пеньку знову стояв усміхнений світлячок і високо тримав крихітного ліхтарика. Він освітлював стежину, а скакунець чатував біля світлячка, щоб ліхтарик більше ніколи не згасав. За В. Мельником (380 слів)
Прочитано __________слів за 3 хвилини
Виконай завдання.
1. Скакунець жив у хатинці, що стояла
А біля рівчака
Б під пеньком, неподалік від каменя
В біля папороті
2. Скакунець хотів погасити ліхтарик, щоб
А забрати усі дарунки
Б випробувати рогатку
В посміятися з комах
3. Лісові мешканці раділи світлячку, бо він
А мав ліхтарик і освітлював ним стежину
Б роз’яснював дорогу
В зустрічав усіх на стежині
4. Після добрих маминих слів скакунець відчув
А сором
Б вдячність
В розгубленість
5. Установи послідовність подій у тексті
___ Скакунець розбив ліхтарик.
___ Скакунець усвідомлює свою помилку.
___ Світлячок попереджає всіх про небезпеку.
___ Розмова скакунця з мамою.
6. Установи відповідність між героями тексту та їхньою характеристикою
Герої тексту Характеристика героїв
А скакунець 1. бездумність
Б світлячок 2 доброзичливість
В мама стрибунця 3 мудрість
1. Скакунець жив у хатинці, що стояла
А біля рівчака
Б під пеньком, неподалік від каменя
В біля папороті
2. Скакунець хотів погасити ліхтарик, щоб
А забрати усі дарунки
Б випробувати рогатку
В посміятися з комах
3. Лісові мешканці раділи світлячку, бо він
А мав ліхтарик і освітлював ним стежину
Б роз’яснював дорогу
В зустрічав усіх на стежині
4. Після добрих маминих слів скакунець відчув
А сором
Б вдячність
В розгубленість
5. Установи послідовність подій у тексті
___ Скакунець розбив ліхтарик.
___ Скакунець усвідомлює свою помилку.
___ Світлячок попереджає всіх про небезпеку.
___ Розмова скакунця з мамою.
6. Установи відповідність між героями тексту та їхньою характеристикою
Герої тексту Характеристика героїв
А скакунець 1. бездумність
Б світлячок 2 доброзичливість
В мама стрибунця 3 мудрість
Оцінювання :
Читання мовчки:
- спосіб
читання (відсутність артикуляції) – 1бал;
- темп читання
- максимум 3бали
Завдання 1-4
1 бал за правильну відповідь.
Завдання 5-6 2 бали за правильну відповідь, 1бал за
частково правильну відповідь
Немає коментарів:
Дописати коментар